Жмеринська міська територіальна громада

   Це день, коли ми згадуємо найтемніші сторінки історії, які закарбувалися в кожному українському серці. Цьогоріч, 23 листопада, ми вкотре схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів людей, які стали жертвами нелюдського злочину — спланованого геноциду, що прагнув не лише знищити народ фізично, але й стерти нашу душу та культуру.

   Голодомор 1932–1933 років став апофеозом радянської політики нищення української нації. Заборона мови, репресії інтелігенції, руйнування церков, а найстрашніше — викрадення останнього шматка хліба. Це був холодний і жорстокий розрахунок: зламати українців через голод, змусити їх забути свою гідність і витерти їхнє ім’я з історії. Вони не просто вбивали — вони знущались, морили й намагалися викорінити нас як народ.

   Сьогоднішня війна — це ще один фронт тієї самої боротьби. Російський режим знову намагається знищити нас. Вони бомблять наші міста, руйнують нашу культуру, прагнуть відібрати наше майбутнє. Але тепер ми маємо пам’ять, яка не дозволить нам забути уроки минулого. Ми боремося, знаючи, за що стоїмо, і віримо у свою Перемогу.

   О 16:00 Україна замовкає у хвилині мовчання. Вогники свічок палахкотять у наших домівках, на площах міст і біля пам’ятників. Цей вогонь — символ нашої незламності, нашої пам’яті та нашої боротьби за право бути собою. По всій країні, вшановують тих, кого сталінський режим засудив до голодної смерті. Квіти, молитви, сльози — усе це живе в серці кожного з нас.

   Ми не забудемо. Ми не дозволимо викреслити цю трагедію з нашої історії. Адже пам’ять — це наша зброя. Вона захищає нас від повторення цих жахіть і допомагає вистояти навіть у найважчі часи.